Міністерство знищення Києва: як Мінкульт змінює історичний вигляд столиці

Київ швидко змінює свій зовнішній вигляд. Все частіше історичні будівлі потрапляють під ківш екскаватора заради нового житлового комплексу або бізнес-центру. З такими темпами в найближчі десятиліття столицю не можна буде впізнати. Замість невеликих цегельних садиб із затишними двориками, центр Києва буде забудований багатоповерховими ЖК, оточеними високими парканами. “Апостроф” розповідає, завдяки кому старий Київ, який ми знаємо, скоро остаточно зникне.

Але перш ніж ми почнемо розбиратися з проблемами української столиці, нам варто познайомитися з терміном, який матиме одне з вирішальних значень у знищенні історичної забудови міста. Це термін – “історичний ареал”.

Історичний ареал – це встановлена на рівні наказу профільного міністерства зона, в який Міністерство культури і інформаційної політики України (далі – МКІП) контролює будь-які будівельні роботи, реагує на загрози руйнування будинків, проводить нагляд за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування і музеєфікації пам’яток, а також погоджує розміщення реклами. Будь-які роботи в історичному ареалі, в тому числі і земельні, повинні бути узгоджені з МКІП.

В Україні існує 160 населених пунктів зі встановленим історичним ареалом. Це як великі міста, так і селища міського типу. Таким чином в населених пунктах створюються історичні зони де зберігається архітектура, розвивається туризм і проводяться культурні заходи. Єдине місто, яке досі залишається без історичного ареалу – це Київ.

Немає наказу

31 жовтня 2014 року Міністерство культури зупинило дію свого наказу про затвердження історичного ареалу. Під наказом стоїть підпис тодішнього міністра культури Євгена Нищука.


З цього часу забудовники отримали можливість проводити роботи без узгодження з профільним міністерством, адже відсутність історичного ареалу дозволяє погоджувати всі роботи з органами місцевої влади.

Відповідь міністерства

“Апостроф” звернувся в МКІП, щоб дізнатися, чому міністерство досі не затвердило зони історичного ареалу. Але замість конструктивної відповіді по суті питання, працівники міністерства написали емоційний текст, в якому намагаються виправдати відсутність наказу, але в підсумку підтверджують, що історичного ареалу в столиці немає.


Міністерство стверджує, що наведена в нашому запиті інформація про те, що в Києві не діє наказ про історичний ареал не відповідає дійсності і рекомендує ознайомитися з актуальною інформацією на офіційному сайті МКІП за відповідним посиланням, що ми і зробили:

Також МКІП стверджує, що існуючі на сьогодні історичні ареали міста Києва були встановлені історико-містобудівним опорним планом, затвердженим рішенням Київської міської ради в складі генерального плану міста Києва.

Так, в генеральному плані Києва є “історичний ареал”, але він не був затверджений в установленому чинним законодавством порядку. За постановою Кабінету міністрів України №318, історичний ареал затверджується не Київрадою, а профільним міністерством на рівні наказу. А наказу про затвердження немає. Ця ж постанова зазначає, що “Відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури і уповноважені ним органи охорони культурної спадщини”.

У 2019 це також підтвердив Верховний суд в своєму рішенні № 826/5755/17, який вказав на “відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва”. Варто відзначити, що в останньому абзаці МКІП все ж визнав відсутність історичного ареалу, зазначивши, що має всю необхідну актуальну науково-проектну документацію щодо історичного ареалу Києва, але досі її не затвердив.

Тим часом, відсутністю наказу про історичний ареал активно користуються забудовники, які можуть будувати без погодження з міністерством – всі питання по будівництву можна “вирішити” на рівні місцевої влади.

Роль міністерства в знищенні архітектури

З прочитаного можна подумати, що міністерство відсторонилося від проблем захисту культурної спадщини та виконує роль статиста, не реагуючи на знищення історичного центру столиці. Але насправді МКІП фактично сприяє ліквідації історичної архітектури.

Наприклад, в 2019 році Міністерство культури розробило проект постанови Кабінету міністрів № 452, в якому посилило критерії для включення історичних будівель до Реєстру пам’яток України місцевого значення.


Тепер під критерій “пам’ятки архітектури” не потрапляють будинки, побудовані відомими архітекторами. Постанова ускладнює включення багатьох унікальних будинків до Реєстру пам’яток, що в подальшому може призвести до їх знищення.

Під проектом постанови стоїть підпис Євгена Нищука.

gallery / 3828

Обізнані джерела “Апострофа” повідомили, що підготовкою головних документів зі знищення культурної спадщини займалися заступники пана Нищука, але на наш погляд, це аж ніяк не знімає з екс-міністра відповідальності за рішення, під якими стоять його підписи.

“Сірі кардинали” міністерства

Зараз ситуація не покращилася. Посаду першого заступника міністра обіймає Ростислав Карандєєв, відомий тим, що видав скандальний наказ про незанесення до Реєстру пам’яток архітектури однієї з окрас Святошинського району столиці – історичної дачі ХІХ століття на проспекті Перемоги 130/1.

Заступник Світлана Фоменко прославилася тим, що в 2019 році НАЗК знайшло в її декларації ознаки кримінального злочину і передало відповідну інформацію в НАБУ. “Апостроф” поцікавився, чи відкрили детективи Бюро кримінальну справу та на якій стадії вона знаходиться.


Як видно з відповіді, заступник міністра Фоменко не фігурує в кримінальному провадженні в статусі підозрюваної чи обвинувачуваної. Але надання інформації про статус кримінального провадження неможливо через вимоги ст. 222 КПК України, яка забороняє розголошення відомостей досудового розслідування. З огляду на те, що зазвичай НАБУ досить довго збирає докази і ретельно вивчає всі обставини злочинів, таке досудове розслідування може тривати роками.

“Сірий” реєстр

Особливу “старанність” проявляють працівники міністерства при внесенні об’єктів до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. “Апостроф” поцікавився, скільки заявок на внесення до Реєстру отримало міністерство від київського Департаменту охорони культурної спадщини (далі – ДОКС) та в скількох випадках було ухвалене хоч якесь рішення.

Як вдалося з’ясувати, з 2018 року по 1 квартал 2021 року тільки по Києву МКІП отримало 992 заявки на внесення до Реєстру (без об’єктів київського некрополя). За два роки “напруженої” роботи міністерство внесло до Реєстру аж 21 об’єкт та 2 об’єкти визнало такими, що не підлягають внесенню до Реєстру. Виходить, що МКІП за два роки обробив цілих 2.32% заявок від загального їх числа.

1 / 21 / 2

Знести не можна зберегти

Викликає подив деякі фрагменти міністерського законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання руйнування і знищення нерухомої культурної спадщини”, який “завис” у Верховній Раді.

Запропонований МКІП проект закону № 4561 підсилює відповідальність за пошкодження та знищення об’єктів культурної спадщини, пропонує створити спеціальну поліцію з охорони культурної спадщини та культурних цінностей. Але, не дивлячись на деякі плюси, в проекті міститься пропозиція легалізувати незаконні будівництва, які раніше отримали дозвіл на земельні роботи в межах історичних ареалів та охоронних зон.

“Незавершене будівництво будівель і споруд в межах зон охорони, буферних зон об’єктів всесвітньої спадщини та історичних ареалів в разі узгодження земельних робіт з органом охорони культурної спадщини до вступу в силу цього Закону є таким, відповідає Закону України “Про охорону культурної спадщини”. Простою мовою це означає, що МКІП пропонує вважати законним вже розпочате будівництво в історичних зонах, якщо земельні роботи узгоджені з місцевим органом культурної спадщини.

Також в законопроекті міститься пропозиція прибрати з закону “Про охорону культурної спадщини” статтю 30, яка зобов’язує органи охорони культурної спадщини забороняти будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми та правила у сфері охорони культурної спадщини.

Замість епілогу

Таким чином, Міністерство культури і інформаційної політики не виконує своїх функцій щодо збереження історичного вигляду Києва, ускладнює включення до державного Реєстру нерухомих пам’яток України і пропонує у своєму законопроекті рішення, які можуть загрожувати об’єктам культурної спадщини. Не дивно, що депутати не поспішають розглядати “міністерський” законопроект.

Зараз в сфері охорони культурної спадщини існує двовладдя. За можливість здійснювати контроль над сферою культурної спадщини йде активна інформаційна боротьба між МКІП і київським ДОКС. Обидва органи критикують один одного, намагаючись за рахунок критики збільшити свій вплив та отримати більше повноважень через зміни в законодавстві.

А тим часом через відсутність історичного ареалу та “дірки” в законодавстві, забудовники отримали карт-бланш. Саме тому ми можемо бути практично впевнені в тому, що історичний Київ, який ми знаємо, скоро остаточно зникне.Дмитро Олійник

Джерело