Діти-сироти стали “квитком” за кордон для родичів київських чиновників – подробиці ”шуму”
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, стали прикриттям для близьких родичів київських посадовців, щоб нелегально виїхати за кордон та уникнути мобілізації.
Київські посадовці використали дітей-сиріт, щоб втекти за кордон. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець шокував суспільство такою заявою. Ба більше, наразі діти залишилися без українського супроводу. І тепер доступ до них потрібно просити у німецької сторони. Хоча весь цей час відповідальні за українських дітей спокійнісінько каталися за кордон нібито з “робочих” питань.
Усі деталі гучного інциденту в ексклюзиві TSN.ua розповіла Вікторія Панченко.Play Video
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, стали прикриттям для близьких родичів київських посадовців, щоб нелегально виїхати за кордон та уникнути мобілізації. Таку гучну заяву зробили в офісі уповноваженого ВР з прав людини Дмитра Лубінця.
“Працівники Офісу омбудсмана випадково стали “розслідувачами”. Адже внаслідок моніторингових візитів виявили, що посадовці Служби у справах дітей та сім’ї міста Києва і Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва відправили своїх близьких родичів супроводжувати дітей за кордон”.
За словами омбудсмана, в березні 2022 року, коли тривали активні бойові дії поблизу Києва, 68 вихованців Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва в супроводі 20 осіб евакуювали до колишнього молодіжного табору міста Вупперталь у Німеччині. Ці вихованці – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Коли ж цього року працівники Офісу омбудсмана навідалися до цього табору, їх туди не допустили, оскільки на території були відсутні особи супроводу від України, а діти перебувають винятково під опікою німецької сторони. Водночас дітей було лише 55. Як заявив омбудсман, під час позапланових візитів до Служби у справах дітей та сім’ї міста Києва і Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва спливла моторошна інформація – копій документів чи будь-яких документів про умови перебування дітей під опікою німецької сторони не було.
“Нам вдалося довідатися: серед осіб-супроводжувачів під час евакуації в офіційних наказах були люди, які не мають стосунку до цієї сфери і лише за день до цього стали працівниками закладів, а деякі зовсім ніколи не були працевлаштовані. Найцікавіше, що серед цих людей – близький родич керівника Служби у справах дітей та сім’ї міста Києва і близький родич керівника Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва. Серед супроводжувачів також значаться ще чотири особи, підстави для виїзду яких потребують додаткового вивчення”.
Своєю чергою директор Київського міського центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді КМДА Валерій Танцюра пояснив, що діти-сироти не можуть їхати за кордон без супроводу. Про це він розповів в ефірі “КИЇВ24”.
“Діти-сироти не можуть їхати за кордон без супроводу. На початку війни майже всі кияни протягом перших двох тижнів виїхали в евакуацію. Це стосується працівників нашого центру, у яких є діти. З 22 працівників центру, де було 13 дітей, лише один працівник погодився бути супроводжувальним”.
Валерій Танцюра зауважив, що на ту кількість дітей, яку намагалися евакуювати, просто не вистачало людей для супроводу.
“Супроводжувальними на таку кількість дітей мають бути щонайменшем 30. Ми ледве назбирали 20. Зокрема, був мій син, який був студентом коледжу. Не було жодних перепон щодо перетину кордону”.
За його словами, супроводжувати мають право лише штатні працівники закладу, де перебувають діти-сироти.
“Для того, щоб супроводжувати дітей, треба бути штатним працівником закладу, де перебувають діти. Ми шукали тих людей, які погодяться супроводжувати. Зі штатних працівників погодилися лише 15. Потреба була – 30 супроводжувальних. Тому так, були влаштовані на посаду психолога та помічника вихователя. Таким чином, були законні підстави бути супроводжувальними”.
Валерій Танцюра стверджує, що в той період, враховуючи початок війни та нестачу людей, вони робили все, виходячи з можливостей, які мали.
“Діти не можуть виїхати без офіційного супроводу. Ми це зробили, виходячи з можливостей. Оскільки діти вже влаштовані в малі групи, ми звернулися з вимогою до штатних працівників повернутися, частина з яких не захотіли повертатися – звільнилися і залишилися в Німеччині. Це їхнє право, вони у нас не в рабських відносинах, а у трудових”.
Водночас омбудсман Дмитро Лубінець заявив, що чоловіки, які супроводжували дітей, звільнилися з посад після того, як опинилися за межами держави, і жоден з них наразі не працює в цих органах і не повернувся до України.
“Цей факт наштовхує на думку, що це все була “спланована акція“! Проте керівництво Служби у справах дітей та сім’ї міста Києва не повідомляло про це на нарадах чи у звітах. Проте він і керівник Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва продовжили їздити в робочі відрядження до Вупперталя на зустріч до своїх близьких родичів під виглядом робочих питань”.
Ба більше, лише 2024 році Офіс омбудсмана з’ясував, що вихованці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва залишилися без українського супроводу. Доступ до цих дітей тепер потрібно просити у німецької сторони.
Після того, як виявилося, що вихованці Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 міста Києва залишилися без українського супроводу, омбудсман направив відповідні листи до Офісу генпрокурора, Національної поліції, Мінсоцполітики, Нацсоцсервісної служби, КМДА, де зазначив усі виявлені факти.
“Очікую швидкого й неупередженого розслідування. Після такого випадку ми будемо прискіпливіше перевіряти документи, повʼязані з закордонними відрядженнями… Адже складається враження, що подібні випадки непоодинокі”.
Залишається питання, де наразі перебувають 13 дітей, яких не виявили в Німеччині.
Раніше Україна повернула з окупації ще 12 дітей. Про це повідомив начальник Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.
“12 дітей вдалося повернути на підконтрольну Україні територію. З тимчасово окупованої Херсонщини вивезли 3 хлопчиків і 9 дівчаток віком від 2 до 17 років, одна з них позбавлена батьківського піклування. Над порятунком дітей працювала благодійна організація “Save Ukraine”. Саме завдяки її наполегливій роботі діти та їхні батьки на вільній землі та в безпеці”.
За даними порталу “Діти війни”, від 24 лютого 2022 року Росія викрала з української території понад 19500 дітей. Додому вдалося повернути 388. Ба більше, маленькі українці допомагають владі встановити справедливість і розповідають про те, як їх незаконно розлучали з батьками та як російська сторона “піклувалася” про них.
Ще один приклад мужності маленьких українців: Ксенія, Денис і Ростислав дали свідчення перед Гельсинською комісією Сполучених Штатів, яка опікується дотриманням прав людини. Розповіли про те, як російські військові під приводом літнього відпочинку вивезли їх з окупованих територій України до Росії. А далі були моральні та фізичні знущання, тиск з метою примусити до російського громадянства. Хлопців навіть встигли силоміць відправити вчитися до військового закладу до окупованого Криму. Дітям вистачило сили духу й хоробрості протистояти окупантам та знайти можливість повернутися додому.
За міжнародним правом, насильницьке викрадення дітей та позбавлення їх національної ідентичності є проявом злочину геноциду. Прокурор Міжнародного кримінального суду видав ордер на арешт президента Путіна та його уповноваженої з прав дитини Львової-Бєлової саме за підозрою в цьому злочині – в насильницькій депортації українських дітей до Росії.
Однак Росія не лише вивозить українських дітей за межі країни, вона й цинічно їх вбиває. Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії до України загинули 554 дитини. Станом на 30 червня відомо, що 1419 дітей зазнали поранень різного ступеня тяжкості. Такі дані оприлюднили в Офісі генерального прокурора.