15 лютого — Стрітення Господнє: історія, традиції та обряди свята

Стрітення – це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.

Один з 12 найважливіших православних днів — Стрітення Господнє. Примітно, що він одночасно вміщує в себе християнські і язичницькі корені (у язичників іменувався Громниця), тому справляється навіть старообрядцями. Відзначається щорічно 15 лютого, інформує Ukr.Media.

Історія становлення подій

Євангеліє повідомляє, на 32-й день після обрізання і на 40-й після народження батьки разом з новонародженим сином прийшли в храм Єрусалиму. Віруючі вважали, що за єврейськими законами в очищення Марії породіллі необхідно віддати в служіння Богу дитя, вдавшись до жертвопринесення в подяку за первістка чоловічої статі. Не в силах вбити жодної тварини вони принесли двох ще живих пташенят.

Там же була Анна, дочка Фануїлова, яка присвятила 84-річне праведне життя Господу. Тоді старенька молилася біля стін будівлі, просячи здоров’я близьким.

Сама назва перекладається на сучасну мову як “зустріч”. Обґрунтовується це дійсним знайомством Симеона і Ісуса Христа, спасителя душ грішних, які живуть.

Історичні джерела стверджують, що старець прибув туди не випадково. Він був обраний перекладачем для транслітерації священних біблійних писань. В одній з книг чоловік побачив явну помилку, побажав виправити її. Ангел, що з’явився до нього в баченні, зупинив перо, що піднеслося над папером, і переконав у правдивості першоджерела, сказавши, що той не помре, поки не упевниться. Тож після тривалого часу праведник з’явився до церкви, як наполіг Божий посланник.

Повідомляється, що Семен тримав на руках немовля, захоплюючись його ликом і красою, говорячи про його майбутнє, а Пророчиця вторила йому. Майже миттєво після цього 360-річний чернець помер, виконавши припис.

Стрітення Господнє вважається найдавнішим торжеством. Перші святкування зафіксовані в 4 столітті як завершення 40-денного періоду Богоявлення. Слідом день поширився до римських земель і Константинополя. Через 2 століття указом імператора Юстиніана він затверджений як дванадесяте свято — велика релігійна дата.

Традиції та обряди

Багато селян, бувши неписьменними, проводили переддень як простий день — вели підготовку до польових робіт, доглядали за худобою, клопотали по дому. Жінки наводили порядок в комірках, комірчинах, переглядаючи наявні речі. Любили господині займатися рукоділлям і пекти млинці, молоді незаміжні дівчата — гадати на судженого. Сильна половина лагодила інвентарі, перевіряла господарство.

Мала частина християн знала, що насправді працювати небажано. Вони вранці святили воду, окропляли зовні і всередині свої володіння, читаючи молитви, змови на здоров’я і благополуччя. Частину святої рідини, що залишилася, залишають в кутку, використовуючи в негативні моменти — щоб зцілити від хвороб, відігнати бісів, зняти псування.

Джерело