Мало хто знає…!? Навіщо в храмі кадило – його призначення в богослужінні?
Вам подобається запах кадила? Подобається дивитись, як із нього клубиться дим і розчиняється в повітрі? Під спів на слова біблійного псалма: “Нехай піднесеться молитва моя, як кадило перед Тобою…
Все це не просто гарна традиція. Вона має свою глибоку біблійну історію, зміст і сенс.
А коли кадять? Існує кілька способів кадіння у храмі. Зокрема, є велике та мале кадіння. Та коли саме це кадіння проводять під час Літургії та інших чинів? Як вірні мають поводитися під час кадіння? І як саме кадіння відбувається?
Ще з давнини Старого Завіту віруючі в правдивого Бога виробили певні зовнішні форми свого богошанування. Деякі з них були відкриті їм безпосередньо Самим Богом. Серед них – кадіння фіміаму. Господь повелів Мойсею побудувати у Скинїх Завіту особливий жертовник, на якому б спалювалися ароматичні речовини (Вих.30:7-8). Нині, цю фунцію виконує особливий предмет церковного начиння, який має назву «кадило». У спеціальну посудину з розпеченим вугіллям кидають кілька кусочків ароматичної речовини – ладану, а пахучим димом – фіміамом – обвівають храм, людей або священні предмети.
У символізмі кадіння зберігається ціла низка прихованих образів. Найперше – це згадка про часи, коли люди приносили свої жертви Богу через цілопалення. Ще перші діти наших прабатьків Адама та Єви, двоє братів – Каїн та Авель приносили жертву Господеві саме таким чином. Так само чинив боговибраний народ багато сотень років. Окрім символу жертвоприношення, у Святому Писанні знаходимо на згадку про фіміам, як про силу, що знатна відганяти злих духів (Тов.8:2-3). У Другій книзі Хронік фіміам є символом слави Божої (2 Хрон. 5:14),а у псалмах – символом молитви: «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!» (Пс.140:2)
